Залишили незмінним лише традиційне покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку.

«Если вы видите, я не могу говорить, как будто вот-вот заплачу, потому что возбуждение, чувство радости, что люди какие-то приходят, есть, которые помнят. Я считаю, что это праздник нашей неньки Украины. Я пришел к нашему [Шевченко. — Прим. ред.], который был как пророк. Если почитать, то все, что он писал раньше, все исполняется», — розповiв одесит Володимир Соцький.

«Це дуже важливе свято для тих, хто працює на незалежність України, на її самостійність і на її соборність. Дві України, століттями до цього розділені різними силами, об’єднались і, як мінімум, спробували воювати з зовнішніми ворогами зусібіч. Це було важливим сигналом для тих, хто буде виборювати таку Україну, про яку мріяли наші предки», — зазначив поет Андрій Хаєцький.