Гена з пляжу.

https://youtu.be/MRAnvBOPPfw

Нападав на журналістів, а потім перейшов на власну родину. Сімейні цінності пляжного охоронця — в нашому розслідуванні.

Резніков: — Выйдите с камерой отсюда, пожалуйста. Ты чего… (штовхає оператора в басейн — Ред.).

Ковальова: — Не трогай меня руками!

Оксана Кухтеня: — Пусть даже половина его, половина моя, но я не могу проживать в этой половине дома. Он меняет там замки. Да он неадекватный. Он же меня просто прибьет.

Денис КОРНИШЕВ, спеціальний кореспондент:
— Що спільного між нападом на журналістів та сімейним конфліктом? І тут, і там присутня одна людина — Геннадій Соломкін. Але давайте по черзі.

2014 рік. На пляжі «Відрада» директор канатної дороги Юрій Резніков із охоронцями нападає на журналістів.

Звук із мегафона: — Уважаемые отдыхающие, тот из вас, кто еще раз даст по морде так называемым гражданским активистам и провокаторам с телекамерами, администрация канатной дороги обещает бесплатный отдых на VIP-зоне до конца сезона.

Резніков штовхає оператора в басейн, а журналіста силоміць витягують з пляжу. Гучну справу бере на контроль міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Денис КОРНИШЕВ, спеціальний кореспондент:
— Підозру в перешкоджанні діяльності журналістів вручили тільки директору канатної дороги. В листопаді минулого року Приморський суд звільнив його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Інших нападників правоохоронці не виявили, але знайшов наш відділ.

Ковальова: — Не трогай меня руками. (крики: Гена! Гена!). Ты кто такой, чтобы ко мне прикасаться?!

Корнишев: — Маша, це одна і та сама людина?
Ковальова: — Ну, дуже схожі. Так, це Генадій, який неадекватно поводився на пляжі.
Корнишев: — Ага, і як він поводився?
Ковальова: — Він був дуже агресивний. Це видно з відео. І взагалі він працював охоронцем, але усіма засобами хотів показати, що він просто відпочивальник, тобто дуже така дивна ситуація.
Корнишев: — Тобі було боляче від того, що він зробив з тобою?
Ковальова: — Ну, були синці. Дуже швидко цей конфлікт відбувся, але синці таки на руках були.

Соломкін поводиться так навіть з власною родиною. До нас звернулася колишня дружина. Каже — чоловік викинув її з будинку.

Оксана КУХТЕНЯ, колишня дружина Соломкіна
— Человек далеко не тот, которым себя представлял. Он был очень жестоким… Дам ему деньги на товар — он пойдет золота себе наберет… Или украдет у меня крупную сумму денег. Например, кассу я соберу с магазинов, и он пойдет, будет неделю гулять с друзьями… Требовал от меня денег, давала любую сумму, которую он скажет… С таким человеком жестоким очень сложно воевать. Он огромный. Он 106 килограмм веса… Он никогда нигде не работал. И не собирается работать. Его содержат женщины… Любое мое предложение о том, чтобы развестись, все это неадекватно воспринималось: воровались мои документы, выгонялась я из дома.

Жінка каже, що Соломкін грошей до родини не приносив. Ніде не працював й допомагає рейдерам. Будинок і квартиру вона придбала за кошти близьких.

Оксана КУХТЕНЯ, колишня дружина Соломкіна
— Мне не хватало 20 тысяч долларов на этот дом… Позвонила маме, чтобы она мне одолжила эту сумму. Мама собрала у всех знакомых, у друзей… Передала их Соломкину. Когда Соломкин вернулся, он мне поставил условие, что этот дом будет оформлен на двоих, иначе я не получу этих денег.

Будинок розділили навпіл, але після розлучення жінка два роки не може туди потрапити.

Оксана КУХТЕНЯ, колишня дружина Соломкіна
— Пусть даже половина его, половина моя, но я не могу проживать в этой половине дома. Он меняет там замки. Да он неадекватный. Он же меня просто прибьет.

Їдемо на пошуки Геннадія. Можливо, в нього інша думка.

Корнишев: — У кожної справи дві сторони медалі. Наразі ми їдемо до будинку, де проживає сам Соломкін, щоб з’ясувати, чому він не пускає туди свою екс-дружину, адже вона володіє одною другою цього домоволодіння.

Будинок колишнього подружжя знаходиться на Бугаївці. Це район із кримінальною історією. Стукаємо. Двері ніхто не відчиняє. Йдемо до сусідів. Ті бояться казати правду.

Корнишев: — Здрасьте, мы хотим узнать по поводу вашего соседа. Он на работе или где находится, не знаете?
Сусідка: — Я не знаю. Я с ним не общаюсь, не знаю…
Корнишев: — А он, как сосед, нормальный?
Сусідка: — Нормальный. Никаких претензий.
Корнишев: — А где он работает, не знаете?
Сусідка: — Не знаю. А как сосед — прекрасный.
Корнишев: — Прекрасный?
Сусідка: — Никогда мы не ругались, ничего. Прекрасный.
Корнишев: — Добрый день. Вы соседа вашего не знаете, Гену?
Сусід: — Знаю.
Корнишев: — Скажите, а он работает где-то или нет?
Сусід: — Да, щас на работе.
Корнишев: — А кем работает, не подскажете?
Сусід: — В охране…
Корнишев: — Жена говорит, что он ее якобы выгнал из дома.
Сусід: — Как жену выгнал из дома? Они же судились. Вчера суд был. Присудили ему. Все нормально.

Сусіди кажуть, він може пити пиво в барі неподалік від дому.

Надюк: — Здравствуйте, вы не подскажете, я друга ищу. Гена Соломкин (показывает фото).
Продавець: — Угу.
Надюк: — А он бывает вообще у вас?
Продавець: — Ну, бывает редко.
Надюк: — А где он работает? Где-то в охране работает?
Продавець: — Я с человеком не общаюсь. Только знаю, что сидит.

Пробуємо зв’язатися з Геннадієм по телефону.

Корнишев: — Это беспокоит Денис Корнышев, 7-й телеканал. Мы знаем, что у вас с бывшей женой были суды. Она к нам обратилась.
Геннадій: — Все вопросы — к адвокату моему, раз, все вопросы, пожалуйста, — в пресс-службу судов. Что у кого чего забирает, кто чего вывозил из дома. кто куда уходил — все через эту службу. Выкиньте, пожалуйста, так, чтобы это было по всей Украине, шоб полностью прозвенело на всю Украину. Мне даже интересно будет посмотреть из-за рубежа.
Корнишев: — Если бы вы нам тоже рассказали, было бы хорошо, лично.
Геннадій: — Я ничего не буду рассказывать. Зайдите в Ютуб. Она снимала все заседания суда. Она такая сильно умная там, каналы подписывает… Мне до одного места, кто меня будет снимать, и все остальное. В Ютуб, пожалуйста, все суды Оксаны Кухтий. Она в последнее время их начала удалять, но у меня есть на флешке. Так что, если хотите, я могу с вами поделиться, но это уже будет не бесплатно.
Корнишев: — Я понял. Скажите, пожалуйста, а вот она вас там обвиняет, что вы вот рейдерством занимались каким-то… Это что?
Геннадій: — Да, я убил 120 человек в особо жестокой форме.

На запитання про напад на журналістів Соломкін вирішив відповісти так.

Корнишев: — В 14-м году, когда был конфликт на пляже «Отрада», вы проходили в качестве свидетеля или подозреваемого?
Геннадій: — Я вообще на пляжах обычно отдыхаю
Корнишев: — Я понял.
Геннадій: — Какие конфликты, все вопросы — к конфликтам, а на пляжах я отдыхаю.

Соломкін нічого і нікого не боїться. Справи за «Відраду» немає, а тут ще й квартиру в падчерки забрати хоче. Ось про суд у справі Геннадій говорить: свідки скажуть так, як треба.

Суддя: — Вам не відомі такі особи?
Адвокат Кухтеня: — Ні. Нет, конечно.
Суддя: — Можливо, вашему представнику не відомі?
Кухтеня: — Я первый раз их слышу…
Соломкін: — Ничего. Они пояснят, что надо.
Адвокат Соломкіна: — Что надо???

Денис КОРНИШЕВ, спеціальний кореспондент:
— І пояснили. Після розлучення Соломкін через суд отримав половину квартири, яку дружина та теща брали для падчерки й майбутнього онука. Суд вирішив — майно купували у шлюбі за спільний кошт.

Двокімнатна квартира в хрущовці майже на околицях міста. Падчерка Соломкіна Яніна разом із чотирирічним Владом живуть небагато. Спілкуємось за чашкою кави.

Яніна КУХТЕНЯ, падчерка
— Я работала очень тяжело. И получается, бабушка продала свою квартиру в Беларуси. Добавила мне денег. Это она мне сделала подарок на рождение моего сына… Тогда я была просто гражданкой Беларуси. И нам надо было очень большие налоги проплачивать. Так как у мамы был вид на жительство, мы вначале оформили квартиру на маму, но сразу, как я сделала документы, мы сразу же сделали дарственную на мое имя… Я первого прописала ребенка. Сразу.

Яніна каже: Соломкін — жорстока людина. Вона навіть вивезла з дому спаніеля, тому що вітчим бив його.

Яніна: — Посмотрите, можете посмотреть. Вот у него гуля, видите. Это он его так бил, пока мы уехали с мамой. Я его отвела к врачу. Я его полностью привела в чувство. У меня собака, у него ребра были видны. Он так над ним издевался.

Маленький Влад гуляє на вулиці разом із бабусею. Свого діда Гену не знає. Соломкін за чотири роки так і не відвідав онука.

Корнишев: — Скажи, ты знаешь этого дядю?
Влад: — Знаю.
Корнишев: — А кто это?
Влад: — Это дядька.
Корнишев: — Шо за дядька? Видел этого дядю?
Влад: — Видел.
Корнишев: — И что он делает?
Влад: — Он, он уроками занимается!
Корнишев: — То есть не знаешь этого дядю. Он тебе никогда не дарил ничего?
Влад: — Нет.
Дитина не знає про труднощі дорослих. Яніна намагається дати малому все, що в її силах, але без житла це буде складно.

Яніна: — Самое страшное, вы ж понимаете, остаться на улице с маленьким ребенком. И не знаю, что дальше будет. Будем надеяться на лучшее.

Денис КОРНИШЕВ, спеціальний кореспондент:
— Миритися зі злом не можна. Безкарність та ігнорування породжує ще більше зло. І тоді вже можна залишитися не тільки без майна, але й без життя.