Одесса
6 Co
USD

Дитячий санаторій «Затока» — рай чи гетто?

 

Запроторити дитину в санаторій на 45 днів: небайдужі пишуть, що це гірше за гетто. Що з цього правда, а що ні — в нашій спонтанній інспекції.

Охоронець: — Не кормим, привязываем цепями, издеваемся, насилуем, грабим, ты шо, руки выкручиваем.

Гвоздев: — Тихо, тихо.

Марія КОВАЛЬОВА, спеціальний кореспондент
Це цитата з посту активістки Галини Чижової з Житомира, який збентежив суспільство. В своїй розповіді вона описує дитячий санаторій «Затока». Зв’язуємось по Viber з пані Галиною. Доброго дня, розкажіть, що діти кажуть про своє лікування.

Галина ЧИЖОВА, громадський активіст
Грязь, таракани, п’яні ці вихователі, матюки. Ті вихователі, вони як тюремщики, вони їх так і називають «тюремщики», чи вони всі в тюрмі сиділи, бо у них такий жаргон. Бити дітей, поганими словами їх називати. Не всі, але більшість таких вихователів. І вони всі просяться додому, але їх ніхто не хоче забирати, тому що батьки-вихователі і так само інтернати получають за цей період кошти, йдуть державні. Це за дитину десь близько дев’яти тисяч гривень вони отримують.

Марія КОВАЛЬОВА, спеціальний кореспондент
Якийсь суцільний жах та злидні! Це треба перевірити. Ми відправимося в дитячий санаторій Затока. Приїдемо без жодного попередження та переконаємося, наскільки жахливі умови перебування дітей. Хлопці, поїхали.

Ковальова: Зараз ми підемо до керівництва санаторію та дізнаємося, чи правда всі ці скарги, що пишуть в інтернеті. А також спробуємо дізнатися, чи виділялися якісь кошти на ремонт санаторію. Ідемо зі мною та подивимося, в яких умовах живуть діти.

Ковальова: Ми приїхали з приводу такої скарги в інтернеті, дивіться. Олена Степанівна, комендант: — Давайте. Ковальова: — І хотіли подивитися, чи це правда, чи неправда, що діти знаходяться в жахливих умовах. Комендант: — О-о-о-х. Охоронець: — Да, они привязаны к цепи. Издеваемся. Над костром их пыхтим. Комендант: — Сейчас я позвоню главврачу.

Ми приїхали без жодного попередження, тому шороху навести не встигли. Йдемо до головного лікаря. По дорозі комендант Олена Степанівна розказує, що дітей під опікою часто кидають в санаторій, щоб підзаробити грошенят.

Комендант: — Привезли с семейного типа 10 детей, как привезли в мае, забрали 31 августа, вдумайся. И они говорят: «Мы только на Новый год были дома». Вот я считаю, что семейный тип это. Ковальова: Вони їх кидають та й все. Комендант: — Да, конечно. Самый настоящий бизнес.

Галина ЧИЖОВА, громадський активіст
Із тих восьми місяців він тільки один місяць був у родині, інші місяці він був по санаторіях туберкульозних. І ми почали розслідувати. І крім того, вони п’ють пігулки примусово протитуберкульозні, дуже тяжкі для здоров’я дитини. 02:31 (…) 02:42 Які впливають на зір, може повністю осліпнути дитина, і печінка, цироз печінки.

Головний лікар Анатолій Шаповалов вивчає скаргу. Каже, що дітей привозять з диспансерів та лікарень вже з діагнозом. Але основна задача санаторію — лікувати за направленням.

Анатолій ШАПОВАЛОВ, головний лікар

— У нас существует строгая форма, когда ребенок прибывает, прибывает путевкой с диагнозом, который устанавливают не мы. Мы его либо подтверждаем, или исправляем.

А ось із фінансуванням, і правда, проблеми. Санаторій напряму під

порядковується МОЗ, а от грошей рік від року все менше. На одну дитину виділяють 55 гривень в день на харчування, та ще розкіш!

Анатолій ШАПОВАЛОВ, головний лікар
— Понятно, не хватает финансирования. Не выполняется, как положено, в том объеме, который требуется. Несмотря на то, что мы ежегодно направляем количество, необходимое для нашего существования. Они выполняются где-то на 30–40 процентов. Но тем не менее санаторий работает, выполняет свою основную функцию — лечит детей.

Ковальова: — А виділяються взагалі якісь кошти на ремонт? Комендант: — Нет. Охоронець: — Три рублі в рік.

Галина ЧИЖОВА, громадський активіст
— На капітальний ремонт хай збирають якось кошти чи шукають спонсорів. Якимось чином.

Та й фінансування не основна проблема. Головний лікар всіма силами відбивається від рейдерів. У нього завидне господарство: 14 гектарів біля самісінького моря.

Ковальова: — Це правда, що це дуже ласий шматок для забудови, може, через те так багато скарг? Шаповалов: — Это не только лакомый кусочек. Вы знаете, сколько мне пришлось бороться и отбиваться от всех. Вплоть до государственных учреждений. Когда налоговая приехала в прошлом году и сказала, що не надо закрывать. Когда проверили, то ничего не подтвердилось. Потому что они хотели здесь сделать свою базу отдыха. Бандюки приезжали, привозили чемоданы денег. Я говорю: «Ребята, это же государственная собственность. Вы что хотите, чтоб меня застрелили или в тюрьму посадили?»

В санаторії 355 місць, зараз на лікуванні перебуває 305 дітей з усієї України. Паралельно з лікуванням та навчанням у маленьких пацієнтів щільна культурна програма: квести, флешмоби, спортивні ігри. Все, що полюбляє сучасна молодь.

До самого процесу лікування ставляться серйозно. Це найперше та найголовніше.

Анатолій ШАПОВАЛОВ, головний лікар
— Он приехал сюда не отдыхать, не купаться в море, он приехал лечиться. Это не пионерский лагерь, не дом отдыха. Это специализированное учреждение, направленное на лечение детей. Как я обратил внимание, дети, которые приезжают из западных областей, они более сдержанные, воспитанные, спокойные, чувствуется влияние, что они верующие. А вот более непослушные — это донецкие, луганские, одесские, николаевские. Они все крутые у нас, понимаете.

Санаторій створили ще при румунах, лікували дітей від туберкульозу. Анатолій Шаповалов пишається своєю справою. В колективі понад 200 співробітників.

Шаповалов: — У нас коллектив замечательный. Несмотря на все трудности, люди работают, которые любят детей. Стараются им помочь. Санаторию уже 80 лет. Он пережил здесь многое. И оккупацию, и немецкую, и румынскую, и Советский Союз. І вже самостійно ми работаем. Но самое главное — во все времена он выполнял свою основную задачу — лечил детей. Лечил со всей Украины.

Наталя Миколаївна, заступник головного лікаря з економічних питань, проводить екскурсію. Каже: бувало що батьки навіть вимагали від санаторію документи, щоб заробити на дітях.

Наталя БАРБАШ, економіст
— Ребенок у нас находился около двух лет. Да, это такое заболевание. Пришел папа и говорит: «Дайте мне справку, что он у вас не находился на государственном обеспечении».

Нас проводять по всіх поверхах, показують все, від палат до санвузлів.

Ковальова: Це так у вас проходять заняття? Дівчатка: Так. Ковальова: В якому ви класі? Дівчатка: У восьмому.

Економіст: Санвузол для дівчаток. Кімната гігієни. Ковальова: Все чистенько.

Психолог: — Это игровая комната, здесь мы с детьми занимаемся бодинамикой, арт-терапией, мандала-терапией. Здесь ковровое покрытие, которое позволяет детям чувствовать себя, как в домашней обстановке.

Ковальова: — Душову ще не зробили, кабінки. Чи без кабінок? Медична сестра: — Дети приходят в купальниках, купаются. Если критические дни, то у нас есть биде.

Душова — найслабкіше місце, гаряча вода раз на три дні. Котельна своя, а вугілля занадто дороге. Ось і миються відділення по черзі. Продовжуємо екскурсію. Ось клас малечі. Важких дітей возять на навчання на каталках. Але уроки обов’язкові для всіх.

За вікном видно купу будматеріалів. Це болюче місце для санаторію. Наталя Миколаївна розповідає, мала бути буна, але, як завжди, не вистачило грошей. От і лежать дорогезні плити просто неба. А санаторій підтоплює під час зимових штормів.

Наталя БАРБАШ, економіст
— Это началось строительство в 2004 году. Были выделены специально деньги на строительство берегоукрепительных сооружений. Выделено было 2 миллиона 915 тысяч гривен на тот период. Началось строительство. Получилось так, что произошло подорожание горюче-смазочных материалов, повысилась зарплата, вышло постановление. И надо были дополнительные деньги. Мы их увидели только на бумаге.

Гвоздєв: — Так шо пацаны, вам условия нравятся здесь? Хлопці: — Нормально. Я уже третий раз здесь, и нормально.

Марія КОВАЛЬОВА, спеціальний кореспондент
Любо, не любо. Все це залежить цілком від дитини. Але проблема цього сюжету набагато глибша. Всі діти, що мали скарги на санаторій, — з дитячих будинків сімейного типу або з інтернатів. Під час перебування опікуни отримують грошову допомогу від держави, а це понад дев’ять тисяч гривень. Дітей кидають у санаторій з мінімальним набором речей. Поряд із домашніми дітьми з телефонами та планшетами вони відчувають себе кинутими і, звісно, хочуть додому. І умови в санаторії тут ні до чого. Ми на власні очі побачили: в дитячому санаторії «Затока» все гаразд з умовами. Бідненько, але чистенько, і діти вчасно проходять лікування. Тому, перш ніж писати щось в інтернеті, треба самому перевіряти, що насправді відбувається за стінами лікувального закладу.

26 октября, 2018 20:30